У зв’язку з наявністю принципу комерційного розрахунку при здійсненні підприємництва в Україні було запроваджено інститут банкрутства. Він забезпечує визволення ринкової економіки від неефективних суб’єктів господарювання. Банкрутство – визнана господарським судом, нездатність боржника відновити свою платоспроможність, за допомогою процедур санації та мирової угоди, а також погасити грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Законодавча база:
- Господарський кодекс України;
- Господарський процесуальний кодекс України;
- Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
- розпорядження майном боржника;
- мирова угода;
- санація (відновлення платоспроможності) боржника;
- ліквідація банкрута.
Під розпорядженням майном боржника мають на увазі систему заходів щодо нагляду та контролю, за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового стану. Цілі зовнішнього управління конкретним боржником повинен реалізувати розпорядник майна. Він призначається ухвалою господарського суду, про порушення провадження у справі про банкрутство. Діяльність розпорядника майна у процедурі банкрутства здійснюється у двох основних двох напрямках: збереження майна боржника та проведення аналізу господарської діяльності боржника. Світова угода — це особлива стадія банкрутства. Укладання мирової угоди стає можливим тоді, коли боржник і кредитори домовилися про те, що їм вигідніше продовжувати відносини поза процедурами банкрутства. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів та затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів. Мирова угода повинна містити положення про:
- розміри, порядок та строки виконання зобов’язань боржника;
- відстрочення розстрочення або прощення (списання) боргів або їх частини;
- виконання зобов’язань боржника третіми особами;
- задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Санація являє собою систему заходів, що здійснюються під час судового провадження. Її мета: запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації. Вона спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення у повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства. Процедуру санації здійснює керуючий санацією, якого призначає суд. Рішення про запровадження процедури санації приймає Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів. Ця процедура вводиться терміном на шість місяців. Ліквідаційна процедура — це судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу його майна та проведення розрахунків за боргами. Ліквідацію банкрута здійснює ліквідатор, призначений судом, або ліквідаційна комісія. Основні завдання, що підлягають вирішенню під час ліквідаційної процедури:
- Виявлення та консолідація ліквідаційної маси;
- Реалізація та задоволення вимог кредиторів.
Ліквідаційна процедура відкривається в судовому засіданні з участю сторін строком на 12 місяців. Також після відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором проводитиметься оцінка майна банкрута, і при продажу на аукціоні є початковою вартістю. Після проведення інвентаризації та оцінки майна, ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: < ul>
За підсумками ліквідаційної процедури Суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи. Актуальність проблеми банкрутства підприємства в Україні особливо загострюється через кризові явища в економіці країни як загалом, так і на рівні кожного окремого підприємства.