Український закон про зовнішньоекономічну діяльність визначає представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності як установа чи особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні та має на це відповідні повноваження, оформлені належним чином. У вітчизняному Податковому кодексі поняття “постійне представництво” отримало більш розгорнуте визначення (приблизно таке ж зазвичай використовується в договори про усунення подвійного оподаткування): Ст. 14.1.193. ПКУ: Постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента в Україні, а саме: об’єктом або діяльністю, перевищує 6 місяців; в рамках одного проекту або проекту, пов’язаного з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить понад 6 місяців у будь-якому 12-місячному періоді;
– діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів про істотні умови та/або укладання договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або – містити (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, зі складу яких проводиться постачання товару від імені нерезидента, крім резидентів, які мають статус “складу тимчасового зберігання” або “митного ліцензійного складу”. Непостійне представництво Визнання представництва нерезидента “непостійним” дозволить повністю уникнути оподаткування українського прибутку. Податковий кодекс України не містить прямого визначення “непостійного представництва”. Однак у тому ж п. 14.1.193 ПКУ зазначено, що: Постійним представництвом не є:
- використання будівель чи споруд виключно з метою зберігання, демонстрації чи доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту ;
- зберігання запасів товарів або виробів,