Український закон про зовнішньоекономічну діяльність визначає представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності як установа чи особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні та має на це відповідні повноваження, оформлені належним чином. У вітчизняному Податковому кодексі поняття “постійне представництво” отримало більш розгорнуте визначення (приблизно таке ж зазвичай використовується в договори про усунення подвійного оподаткування): Ст. 14.1.193. ПКУ:
- Постійне представництво – це постійне місце діяльності, що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або – містити (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, зі складу яких проводиться постачання товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус “складу тимчасового зберігання” або “митного ліцензійного складу”. Непостійне представництво Визнання представництва нерезидента “непостійним” дозволить повністю уникнути оподаткування українського прибутку. Податковий кодекс України не містить прямого визначення “непостійного представництва”. Однак у тому ж п. 14.1.193 ПКУ зазначено, що: Постійним представництвом не є:
- використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду “непостійних”, тобто некомерційних. Одним із головних моментів, які слід пам’ятати: непостійне представництво нерезидента не може здійснювати ту ж діяльність, що й його материнська компанія, оскільки має допоміжний характер.
- використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду “непостійних”, тобто некомерційних. Одним із головних моментів, які слід пам’ятати: непостійне представництво нерезидента не може здійснювати ту ж діяльність, що й його материнська компанія, оскільки має допоміжний характер.